БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК
ТЕМА. Сучасна дитяча преса
Про все цікаве на планеті –
Читай
в журналі і газеті.
Газета – періодичне, переважно щоденне друковане на великих аркушах видання, яке містить матеріали про поточні події тижня.
Журнал – це періодичне друковане видання у вигляді книжки.
Слова «періодичні видання»означають видання, які повторюються через рівні проміжки часу, але містять щоразу інший зміст.
БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК ТЕМА. Словники – інструмент пізнання світу
Мета. Ознайомити учнів зі словниками як одним із видів
довідкової літератури; навчити дітей користуватися словниками, з бажанням працювати
з довідковою літературою.
Обладнання. Виставка
словників.
Епіграф:
«Не бійтесь заглядати у словник:
це чистий яр, а не сумне провалля».
Максим Рильський Хід уроку Бібліотекар. Навіть найрозумніша людина не може довго пам’ятати великі події минулого та сучасного, численні дати, цифри, факти. Доповнюють пам'ять людини книжки, які знають усе – довідкові видання. Ці книжки - друзі нашої пам’яті, вони дають відповіді на будь-яке запитання. Сьогодні ми з вами поговоримо про перший вид довідкової літератури – словник. Словники – наші друзі, які допомагають нам
правильно писати слова, визначати їх значення, пояснюють походження слів. А чи
знаєте ви, що означає слово «словник»? От
зараз ми разом і подивимося в словнику значення цього слова. Учень
(читає). Словник – це зібрання слів в
алфавітному порядку з тлумаченням, поясненням або перекладом іншою мовою.
Словники бувають мовні та енциклопедичні. Бібліотекар.
Словники виникли дуже давно. Найдавніший російський словник з’явився у 1282
році, у ньому давалося пояснення значення 174 маловідомих читачеві слів. В
Україні словники «незрозумілих слів» з’явилися в часи Київської Русі, в ХІІІ
столітті. Спочатку слова розташовували без особливої послідовності, але з ХVІ
ст. відповідно до алфавіту їх стали
називати «азбуковниками». Ці словники були рукописними, автори їх не відомі.
Слово «словник» з’явилось у нашій
мові наприкінці ХVІІІ ст. Яким словником користуватися? Це залежить від того, яке завдання необхідно виконати. Якщо вам необхідно визначити значення слова – його вимову, написання, особливості вживання, походження, перекласти слово іншою мовою, вам треба мовний словник. Якщо ви хочете довідатися про різні природні явища, видатних людей, дізнатися про відкриття, історичні події – звертайтеся до енциклопедичних словників. Коли ви будете знати точне значення того чи іншого слова, зможете вільно використовувати його в усній мові. Словники поділяються на дві великі групи – лінгвістичні та енциклопедичні. У лінгвістичних словниках об’єктом розгляду є слово як одиниця мови.
Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні. Одномовні словники
поділяються на: · міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні,
омонімічні); · діалектні, історичні,
довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні,
словотворчі, словники труднощів). Основною частиною будь-якого словника є список слів,
які характеризуються. У кожному словнику є супровідні розділи, що допомагають
роботі з ними. Перш за все це вступна частина (передмова), в якій
розповідається про будову словника і правила користування ним. Далі йде розділ
(склад словника). З цього розділу ми довідуємось, які слова введено до
словника. Розділ (структура словника) розповідає, як розміщені слова у
словнику. Будь-який словник для економії місця використовує скорочення, перелік
і пояснення яких наводиться у початкових розділах словника. Далі йде алфавіт. Сьогодні на уроці ми ближче познайомимося з окремими
мовними та енциклопедичними словниками. Якими словниками вам доводилося
користуватись? (Відповіді учнів.) Бібліотекар. Отже, орфографічний
словник. Чим він розпочинається? (Передмовою.)
Що йде далі? (Склад словника.) Далі структура словника, список скорочень і,
нарешті, алфавіт. Для закріплення навичок виконайте
завдання.
(Учні розподіляються на групи, отримують картки, на одних – слова, на
інших значення. Завдання: стрілкою з’єднати пари слів). Бібліотекар. Також ви ще
користуєтесь «Тлумачним словником», його ще називають універсальним. Хто може
пояснити, чому? (Відповіді учнів.) Отже, ми з’ясували, що серед одномовних словників
найвагомішими є тлумачні словники, у яких коротко і доступно розкривається
лексичне значення слів, подаються їхні основні мовні характеристики –
граматичні ознаки, наголос, написання. Ви вчите англійську мову. Що допомагає в оволодінні
нею? Звичайно, перекладні словники.
Яка їх структура? У перекладних
словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов.
Перекладні словники допомагають нам вивчити
інші мови, перекладати тексти з однієї мови на іншу. У нашій бібліотеці
є чимало перекладних словників. Серед них словник англо-український і
українсько-англійський, російсько-український словник у 3-х томах та інші. Орфографічні та тлумачні словники, словники для
перекладів з іноземних мов відомі широкому колу користувачів. Усі словники
поєднують між собою кілька правил. 1.
Основу словників становлять словникові
статті та слова. 2.
Слова розташовані за алфавітом. 3.
У більшості слів є умовні скорочення. Енциклопедичні словники містять більше довідкових та бібліографічних
матеріалів, багато ілюстрацій, таблиць, але головне, що поєднує словники й енциклопедії – вони є
інструментом пізнання світу. Підсумок уроку. Можливо, дехто з вас не знав про існування деяких словників, які ми з вами
роздивилися. Сьогодні у вас з’явилися
нові друзі і помічники. Культурна людина повинна знати, які словники
існують і як ними правильно користуватися. Для закріплення почутого на уроці дайте відповіді на запитання: 1. До якого словника ми будемо звертатися,
щоб дізнатися про значення слова «бібліотека»? 2.
Як правильно написати слово
«макулатура», в якому словнику ми це знайдемо? 3.
Як розміщені слова в словниках? БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК ТЕМА. Книжка та її довідковий апарат Мета. Ознайомити учнів з історією книжки та її довідковим апаратом; навчити їх
дізнаватися про зміст книжки без її прочитання; виховувати любов до книжки, до
читання; виховувати компетентного читача. Обладнання.
Художня книжка, довідники, енциклопедії. Хід уроку І. Мотивація Для того, щоб стати компетентним читачем,
слід наполегливо розвивати в собі потяг до здобуття нових знань; уміння
зосереджуватися на тому, що читаєш; старанність і терпіння, волю та охайність,
працездатність. Компетентний читач – це читач, який вміє
швидко знаходити в бібліотеці потрібні книжки або статті. А для цього необхідні
основи бібліографічних знань, інформаційної та довідково-бібліографічної
роботи. На теренах України бібліотеки як зібрання
книжок з’явилися дуже давно. Першою відомою бібліотекою Київського князівства
була бібліотека князя Ярослава Мудрого (ІХ ст.). Це зібрання налічувало сотні
томів рідкісних, дорогих рукописних книг. Київська держава тоді мала торгові
відносини з багатьма Країнами Європи та Азії. Разом з іншими товарами купували
й книги. Коштували вони дорого – над їх написанням або переписуванням працювали
кілька років, а іноді й усе життя. Книги виготовляли з цінних матеріалів:
пергаменту, золота і срібла, оздоблювали коштовностями. На жаль, сліди
бібліотеки Ярослава Мудрого загублені після татаро-монгольської навали. Наприкінці ХV – XVI ст. були відомі і значущі бібліотечні зібрання князів Острозьких, книжкове
зібрання Києво-Могилянської академії. Пізніше бібліотеки створювали переважно
при університетах: Харківському, Одеському, Київському. Сьогодні найбільшими бібліотеками України
є: Державна парламентська бібліотека; бібліотека Академії наук України ім. В.
Вернадського; бібліотека Київського університету; Центральна наукова бібліотека
України; Харківська державна публічна бібліотека ім. Г. Квітки-Основ’яненка. ІІ. Довідковий апарат книжки Ознайомлення з книжкою починається з її титульного аркуша (від лат. titulus – напис). Тут зазначено прізвище автора,
назва, черговість, місце і рік видання. Все, що можна дізнатися про книжку не
читаючи, належить до її довідкового апарату: -
зміст; -
покажчики; -
колонтитули; -
анотація; -
передмова; -
післямова; -
примітки; -
коментарі; -
бібліографічні
виноски. Зміст. Допомагає знайти той розділ,
який вам потрібен, якщо ви не збираєтеся читати всю книжку, а хочете
ознайомитися тільки з її частиною. В багатьох наукових книжках у змісті є: розділи, глави, параграфи. Їх позначають
римськими або арабськими цифрами, великими і малими буквами. Покажчики. Розбиратися в тому, які
покажчики є в книжці, і корисно, і захопливо. Вони бувають: іменними, історичних дат або подій, географічних або етнічних назв тощо. Починаючи працювати
з науковою книжкою, перш за все подивимось, які покажчики є в книжці, щоб не
шукати в іменному покажчику географічної назви і навпаки. Колонтитули. Вони вказують, про що
говориться на певній сторонці. В художніх книжках колонтитули трапляються
рідко, а в наукових книжках, підручниках та довідниках вони частіше всього
повторюють назви глав та параграфів. Особливо важливі колонтитули в словниках
та енциклопедіях. Зазвичай на лівій сторінці словника розміщують перше слово,
яке пояснюється або перекладається на цій сторінці, або початкові літери слів;
на правій – останнє. В енциклопедіях так само виносяться слова – зліва перше,
яке пояснюється на цій сторінці, справа – останнє. Колонтитули, особливо в
науковій літературі, допомагають швидко знайти те, що ми шукаємо. А зі словниками
та енциклопедіями без колонтитулів годі було б узагалі працювати.
Анотація. Ви прийшли до бібліотеки і стоїте перед виставкою
нових надходжень. Як швидко зрозуміти, що за книжка перед вами, якщо прізвище
автора вам невідомо, а за назвою не зрозуміло, про що вона? На допомогу прийде
анотація. Ця коротка замітка пояснює, на яку тему написана книжка, в якому
жанрі або формі. Іноді в ній подано короткі відомості про автора. Анотацію
розміщують у книжці на звороті титульного аркуша або на клапані суперобкладинки. Передмова. В багатьох книжках
розміщується передмова або вступна стаття. Вона займає неповну сторінку. В
статті надаються короткі відомості про автора книжки, розкривається головна
ідея твору чи історія його написання. В наукових книжках передмова або вступна стаття
необхідні для того, щоб пояснити, яке значення має теорія автора. Якщо йдеться
про стару книжку, вони повинні іноді вказувати, у чому її положення застаріли.
Важливу роль відіграють передмови до романів, повістей, оповідань зарубіжних
авторів, до художніх творів на історичні теми. Ці книжки вводять нас у
незнайоме середовище, переносять у ті часи, про які ми мало що знаємо. Післямова. Іноді має сенс спорядити
книжку не передмовою, а післямовою. Так роблять, коли хочуть допомогти читачеві
розібратися в тому, що він тільки-но прочитав, але не кажуть про сюжет книжки
заздалегідь, щоб не згасити інтересу до тексту. Примітки. Ті примітки, які вміщують
в нижній частині сторінки, називають підрядковими.
Їх, як правило, набирають шрифтом дрібнішим, ніж основний текст. Якщо приміток
багато, їх розміщують наприкінці книжки. Такі примітки називають затекстовими. В примітках підрядкових та
затекстових дають не лише переклади іноземних слів та фраз, іноді пояснюються
українські слова. Коментарі. Як синонім до поняття примітка вживається поняття коментарі. Але деяка різниця між ними
є. В коментарях, окрім пояснення незрозумілих слів, термінів, імен, коротко
розповідається ще й про історію виникнення книжки, її головні особливості,
історію написання. Ім’я автора коментарів зазвичай подається на титульному
аркуші книжки або ж на його звороті. Скласти коментар до книжки нелегко. Він
повинен уміщувати все необхідне і нічого зайвого та бути якомога точнішим. Бібліографічні
виноски. Є книжки, в яких найважливішою
частиною апарату є бібліографічні виноски. Головне правило бібліографічної
виноски в науковому чи навчальному тексті таке: цитуєш за джерелом – рукописом,
книжкою, журналом – вказуй джерело. Цитуєш за роботою, де це джерело (рукопис,
книжка, журнал) вже використовувалося, посилайся спочатку на джерело, потім на
того, у кого знайшов цитату. ІІІ. Практичне заняття. 1.
Назвіть частини
апарату книжки, які вам найбільше запам’ятались. Знайдіть їх у поданих книжках. 2.
Що таке анотація,
де вона розміщується в книжці? 3.
Де і на якому
боці розміщується колонтитул. Знайдіть колонтитул у поданих книжках. 4.
Чим
відрізняється передмова від післямови? Наведіть приклади. 5.
Де можна знайти
пояснення, переклад іншомовних слів? ІV. Підсумок уроку. 1.
Назвіть
найвідоміші бібліотеки України. 2.
Перелічіть
головні частини довідкового апарату книжки. 3.
Які нові слова
і терміни ви почули сьогодні на уроці? Поясніть їх. V. Домашнє завдання. Написати анотацію до улюбленої книжки.
| |||
